Одне з найстаріших вищих навчальних закладів

Харьковскій національний університет на сьогоднішній день є одним з найстаріших вищих навчальних закладів Східної Європи. За свою більш ніж 200-річну історію університет побачив і брак студентів, і нівелювання свого статусу, і переїзд, однак все це лише збагатило історію одного з найкращих навчальних закладів нашого міста.

Чому вища школа Харкова була названа імператорським університетом?

Початок своє університет, що носить сьогодні ім'я російського просвітителя XIX сторіччя Василя Назаровича Каразіна, бере в далекому 1804 році. Саме завдяки клопотам та ініціативи Василя Назаровича був заснований університет в місті Харкові, згідно з грамотою Олександра II.
Каразін

Займаючи чільне місце в Міністерстві народної освіти, яке було, власне, створено з ініціативи Каразіна, а також маючи вплив на харківське дворянство Василь Назарович ініціював підставу Харківського університету. Гроші на цю добру справу пожертвували не лише місцеві дворяни, а й купецтво, громадяни, дворяни Катеринославської губернії та інших. Каразіну на організацію Харківського університету вдалося зібрати понад 400 тисяч рублів.

Статут Харківського університету був затверджений у листопада 1804 року. Щоб показати вдячність імператору Олександру II за дозвіл організувати університет в незначному на той момент губернському місті, було прийнято рішення назвати його «імператорським», підкресливши тим самим доленосний вплив всеросійського самодержавца.

17 січня 1805 Харківський імператорський університет офіційно і урочисто відкрили. На виручені в ході численних пожертвувань кошти новому університетові відвели місце в казенних будинках губернатора і віце-губернатора (будівля нинішньої Інженерно-педагогічної академії, по вулиці Університетській, 16) і найняли іноземних професорів, для забезпечення навчального закладу педагогічними кадрами. Підбором викладачів займався сам граф Северин Потоцький (поляк за походженням, перший попечитель Харківського навчального округу).

Спочатку університет мав чотири (сьогодні 21 факультет) основоположні для університету відділення: фізичних і математичних наук, моральних і політичних наук, лікарських та медичних наук (відкрито тільки в 1811 році через відсутність бажаючих вчиться медицині), а також наук словесних. На чотири основні відділення було 25 кафедр.

У першому навчальному 1805 вищий навчальний заклад набрало тільки 57 студентів. Лише в наступні роки кількість студентів і вільних слухачів росло. Протягом перших ста років життя університету, з нього випускалися здебільшого лікарі і юристи, ця тенденція змінилася разом з кардинальною зміною у владних структурах країни.
Зміна пріоритетів і реорганізація університету

Починаючи з 1920-х років змінюється підхід до університетського навчання. Колись імператорський університет стає Академією теоретичних знань, а з 1921 року реорганізований в Харківський інститут народної освіти. На базі інституту готували вчителів для середньо освітніх установ міста.

У зв'язку з тим, що підготовка вчителів не вимагала глибоких знань предмета і наукова робота зводилася нанівець з'явився ризик наукової деградації викладацького складу ВНЗ. У уникнення даного негативного процес по всій Україні формується науково-дослідна мережа кафедр вищих шкіл країни. Це послужило формуванню в Харківському інституті народної освіти 38 науково-дослідних кафедр (1921).

У тому ж 1921 від колишнього університету відділяється Харківський медичний інститут, який сформувався на базі медичного факультету Харківського університету.

На початку 1930-х років Харківський інститут народної освіти піддається трансформації, завдяки якій з'являються два вищих навчальних заклади - це Харківський педагогічний інститут професійної освіти і Харківський державний університет, якому в 1936 році присвоїли ім'я що помер в тому ж році Максима Горького, в данину пам'яті про письменника.
Як Харківський університет в Будинок проектів переїжджав і чому?

З ростом структури університету та кількості студентів стало питання про необхідність переїзду навчального закладу. Для потреб університету було виділено будівлю Домпроектостроя. Будинок проектів сильно постраждав під час війни і декількох років окупації і його довелося серйозно відновлювати. Тільки на початку 1960-х будівля, призначена для університету, було відремонтовано повністю силами харківських студентів - учнів Харківського державного університету.

Реконструкція внесла деякі корекції не тільки в стилістичному оформленні будівлі (зміна архітектурного стилю з конструктивізму на сталінський ампір), а й у функціональному значенні знання - площа знання була збільшена до 60 тисяч квадратних метрів за рахунок будівництва додаткових крил і переходів з'єднують крила і центральну вежу.

У 1962 році Харківський державний університет повністю переїхав з вулиці Університетській, 16, на своє нинішнє місце - площа Дзержинського (площа Свободи сьогодні).
Університет стає «національним»

Аж до кінця 1990-х років університет зберігав свою назву ХДУ імені Максима Горького. Однак у жовтні 1999 року відповідним Указом Президента України Харківський університет отримав статус «національного» з присвоєнням навчальному закладу імені його засновника - Василя Назаровича Каразіна.

У 2003 році університет отримує високий статус самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, відповідно до Указу Президента України. Через два роки університетові передають симетрична будівля навпроти площі Свободи - Інженерна радіотехнічна академія імені Л. Говорова, яка до того моменту була вже ліквідована. Дана будівля стає Північним корпусом ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

Також варто відзначити, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України Харківському університету в лютому 2010 року було присвоєно статус дослідницького університету.

На сьогоднішній день Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна є активним членом міжнародної спільноти провідних європейських та світових університетів, що дозволяє йому здійснювати широку програму міжнародного співробітництва з 61 організаціями-партнерами в 25 країнах світу.